Уявіть: помірно відомий народний депутат України через підконтрольний йому агробізнес затримує поставку півтори тисячі тонн кукурудзи. Поставка мала б відбутися на ваше велике підприємство з виробництва біоетанолу, і ця затримка порушує левову частку виробничих процесів. У вас є всі причини підозрювати, що депутат робить це навмисне – через ваші попередні міжусобиці, зокрема сутички з питань забруднення довкілля. Тим часом у країні розгортаються повномасштабні бойові дії, і політик про це знає, але нівелює ваші спроби вести чесну юридичну боротьбу. Що ж залишається з найбільш дієвих і водночас легальних способів цьому протистояти?
Перше, що, напевно, спало б вам на думку в мирний час – це створення публічного тиску на вашого опонента шляхом використання PR-інструментів, зокрема проведення PR-кампанії [1]. Але ж зараз війна: ЗМІ та вся ваша цільова аудиторія найімовірніше цікавляться перебігом бойових дій, звертаючи на тривіальні господарські суперечки набагато менше уваги, ніж раніше.
Отже, більшість з нас, напевно, зосередиться на інших методах вирішення проблеми, відклавши публічні кампанії до кращих часів. Правильно?
Однак, якщо на стан речей у суспільстві подивитися під іншим кутом, зокрема на те, як висвітлюються поточні події в ЗМІ, можемо прослідкувати альтернативну тенденцію: воєнний стан драматично знизив в українського суспільства градус толерантності до несправедливості й беззаконня [2]. За прикладами далеко ходити не треба: кейси Князєва, Синниченка, відставка одеського, а потім і великої кількості інших керівників ТЦК та СП (колишні військкомати) [3], та багато інших справ, які в мирні часи розвивалися б набагато повільніше й інертніше, швидко отримують “зелене світло”.
Ба більше, громадська думка, сформована під впливом війни, відіграє ключову роль у збереженні відчуття відповідальності в абсолютно кожного громадянина, активіста, політика, бізнесмена, держчиновника та навіть судді.
Іншими словами, якщо є відчуття, що правда й справедливість на вашій стороні, то PR – це той “козир у рукаві,” який не тільки допоможе привернути увагу громадськості, а й тим самим надасть перевагу в сприйнятті вашої справи суддями й чиновниками, у певних випадках будучи набагато ефективнішим, ніж стандартний юридичний процес.
Що ж робити, якщо правда на вашій стороні?
Дійсно, в умовах війни, апелювання до правди й справедливості – єдиний спосіб привернути увагу суспільства. Втім, насиченість інформаційного простору суто новинами, повʼязаними з війною, ставить всі інші кейси в умови щільної інформаційної конкуренції, в якій виживають тільки найсильніші.
Як компаніям потрапити в цей невеликий “позафронтовий” простір уваги суспільства?
У контексті прикладу з поставкою кукурудзи це може бути, наприклад, висвітлення існуючих програм надання матеріальної допомоги вашою компанією фондам допомоги Збройним силам України або відновлення місцевої інфраструктури, а також участь працівників у масштабних волонтерських ініціативах або напряму в бойових діях тощо.
Пояснити зрозумілою мовою, яким чином встановлення справедливості у вашій справі допоможе покращенню становища охопленої війною країни.
Розблокування можливості виробництва з біоетанолу екологічного та ефективного пального в критичні для країни часи – ключовий меседж справедливості. Водночас робиться акцент на необхідності припинення свавілля зі сторони опонента, чиї дії можуть свідчити про систематичність зловживання впливом чиновниками.
Діяльність з переробки кукурудзи, поставка якої знаходиться в центрі уваги нашого модельного кейсу, не обмежується виробництвом лише біоетанолу.
Як основне джерело крохмалю для фармацевтичної, паперової, гірничодобувної та будівельної галузей промисловості кукурудза використовується в таких продуктах, як миючі засоби, фарби, підгузки, косметика, клей, агрохімікати та інших предметах нашого повсякденного побуту.
Тобто збитки, які завдаються кожній з цих галузей внаслідок затримки великої поставки кукурудзи, є повноцінним інструментом проектування впливу даного спору на життя кожного.
Крім того, довівши справу до цієї останньої ланки, компанії можуть активно співпрацювати з громадськими організаціями, правозахисниками та лідерами думок [4], які виступають за збереження справедливості та відстоюють права громадян у певній сфері. Це можуть бути спільні заходи, публічні виступи та інші ініціативи, спрямовані на привернення уваги до потреби відновлення справедливості.
В умовах війни проведення PR-кампаній є набагато складнішим процесом, ніж у мирні часи. Втім, за умови належного й професійного підходу саме вони можуть стати єдиним варіантом вирішення проблем – шляхом привернення уваги ЗМІ, громадськості та навіть міжнародних інституцій.
Саме дії публічного характеру, підкріплені ефективними комунікаційними інструментами, забезпечують наявність суспільного тиску на всіх суб’єктів прийняття рішень, які необхідні для справедливого вирішення юридичного спору, форсування законодавчих змін або просто своєчасних та рішучих дій державних органів.
Кейс з кукурудзою та біоетанолом не вигаданий, а реальний, поданий зі зміненими деталями з міркувань конфіденційності. Протягом активної фази російсько-української війни цей кейс вдалося вирішити виключно засобами публічної кампанії, коли юридичні інструменти були абсолютно непродуктивними.
